Гра - одне з найцікавіших явищ культури...

     Основними видами діяльності людини є гра, навчання та праця, причому, гра не тільки готує дитину до навчання і праці, а разом з ними сама є навчанням і працею.
    Гра - форма пізнавальної діяльності, яка сприяє розвитку та закріпленню інтересу до предмета. Тому з дітьми необхідно гратися, як тільки виникає така можливість. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується зі світом науки. В іграх різноманітні знання та навички учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здавалося б важким, навіть недосяжним, під час гри легко засвоюється. У цьому випадку інтерес і задоволення - важливі психологічні показники гри.
    Дитячі ігри, організовані вчителем у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, розвивають творчі здібності, навички організації спільної діяльності. Вони виховують волю і характер дитини, наполегливість і посидючість, витримку і винахідливість, уміння володіти собою за різних обставин.

Роздуми на тему "Як допомагати дітям добре вчитися"

На мою думку,  ніхто не буде сперечатися, що головна суть допомоги дитині в навчанні полягає в тому, щоб розвинути її власну творчу ініціативу, стимулювати самостійний пошук раціонального виконання домашніх завдань. Звичайно, що їх реалізація  успішно відбувається тоді, коли учень вдома має належні умови для розумової праці, одержує моральну підтримку з боку батьків.
Допомогу ж дітям у навчанні можна поділити на три види:

1. Матеріально-побутова допомога
2. Духовно-моральна допомога
3. Навчально-пошукова допомога.

Матеріально-побутова допомога передбачає, по-перше, наявність у дитини нормальних матеріально-побутових умов життя, праці та розумового відпочинку - відповідного житла, одягу, взуття, харчування, всіх інших предметів першої потреби та культурного дозвілля.; по-друге, забезпечення її всім необхідним письмово-навчальним приладдям, зошитами, підручниками, книгами, щоденником, персональним комп'ютером тощо.
Добрим помічником у навчанні виступає чіткий режим дня, що забезпечує раціональний розподіл часу на всі види діяльності, вироблення навичок щодо культурної поведінки, охорону здоров'я. Батькам варто мати на увазі, що не слід засаджувати дитину за виконання домашніх завдань, відразу після повернення її зі школи: вона втомлена, її працездатність знижена. Домашнє завдання, згідно з вимогами режиму, виконується після їжі й активного відпочинку на свіжому повітрі. Кімната, в якій займається дитини, має бути добре освітлена та провітрена. Під час виконання домашніх завдань вдома має бути тихо й спокійно.
Позитивний вплив на залучення учня до навчання справляє наявність й нього вдома добре обладнаного кутка школяра - частини кімнати, відведеної для ігор і занять дитини, зберігання її іграшок, книг і особистих речей. Розташовується біля джерела світла та свіжого повітря.

"Нема роботи без охоти", "Була б охота, піде на лад всяка робота", - вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка у скрутну хвилину - ось якої саме допомоги у навчанні чи не найдужче потребують наші діти від своїх батьків. Однак, на жаль, її чи не найчастіше і не вистачає.

Навчально-пошукова допомога завжди адресована до конкретних домашніх завдань дитиною, які вона одержала в школі від учителів, та на успішне засвоєння нею навчальних дисциплін у цілому. Такої допомоги особливо потребують першокласники, яким важко звикати до занять без учителя. А тому маленькому школярикові слід постійно допомагати в щоденній підготовці уроків, у виконанні домашніх завдань, разом перевіряти розв'язанні прикладів, тактовно вказувати на помилки та їх причини. Ні в якому разі не гримайте на дитину, не докоряйте в нетямучості, неохайності, розхлябаності.

Головна мета допомоги батьків у навчанні - вчити дитину вчитися.

Важливим засобом трудового виховання в умілого вчителя є колективність праці

Практикою роботи багатьох шкіл доведено, що можна значно підвищити виховний рівень трудового навчання, поставивши учнів в умови, за яких успіхи кожного залежать від того, як працюють його товариші. Для цього процес виготовлення виробу поділяється на окремі етапи, виконання яких доручається різним учням. У цьому разі набагато підвищується відповідальність кожного. Якщо, наприклад, на останньому етапі роботи буде зіпсовано виріб, - пропаде праця не лише того, хто працював над виробом на даному етапі, а й праця його попередників. Крім того, під час розподілу праці активність учнів зростає, вони вболівають не лише за себе, а й за результати роботи своїх товаришів. При цьому зростає також роль учнівського самоврядування, роль колективних рішень.

Інколи можна почути, що для виконання трудового завдання не треба мати якихось здібностей....

Інколи можна почути, що для виконання трудового завдання не треба мати якихось здібностей....Однак дослідження показують, що за здатністю виконувати трудові завдання учні відрізняються один від одного не менше, ніж, наприклад, за математичними чи іншими здібностями. З цього погляду учнів можна поділити умовно на три групи. До першої групи, найменшої за кількістю, належать діти, які ставляться до трудових завдань позитивно, охоче беруться за нову справу, не розгублюються перед труднощами, не соромляться звернутися за допомогою до вчителя. Це переважно учні, які не вперше зустрічаються з фізичною працею.

Друга група - учні, невпевнені в своїх силах. Вони часто розгублюються перед труднощами, не наважуються звернутися до вчителя. Такі діти потребують більшої уваги з боку вчителя. Тут потрібен індивідуальний підхід, тонкий психологічний аналіз стану кожної дитини.

До третьої групи слід віднести учнів, які переоцінюють свої здібності й можливості. Спостерігаючи за роботою вчителя, вони приходять до висновку, що трудове завдання виконати легко, проте, почавши роботу, розуміють, що це не так. І тоді здебільшого втрачають інтерес до роботи, розчаровуються. Тільки тактовне втручання вчителя допомагає їм повірити в свої сили.

Мета проектування, або навіщо учні мають цим займатися?

Під час проектування ми набуваємо досвіду використання знань у вирішенні так званих некоректних завдань, коли наявний дефіцит або надлишок даних, коли немає готового відомого рішення.

Проектний метод пізнавальної діяльності дає учням змогу одержати версії (різного ступеня наповнення) відповіді на запитання: як і чому з'являються нові речі у предметному світі?

Проектування дає змогу досягати підвищення рівня комуніка­бельності. тобто розширення кола конструктивного і цілеспрямованого спілкування, актуалізованого однотипністю діяльності.

Повноцінне конструктивне спілкування слід вважати найважливішим функціональним компонентом функціональної освіченості дітей і підлітків, певною мірою, запорукою можливості користування свободою слова, вкрай необхідної людині вільній. яка відрізняється саме сформованою потребою й конструктивному спілкуванні.

Найголовнішою метою проектування є діагностика, котра дає змогу оцінювати результати як динаміку розвитку кожного школяра. Спостереження за виконанням проектної діяльності дозволяє одержати дані про формування життєвого й професійного самовизначення учнів.

Під проектною працею в шкільні роки слід розуміти таку взаємодію і такі взаємини школярів між собою, з дорослими, за яких для досягнення мети особистість реалізує свої зусилля, не лише одержує запланований результат, а й відбувається розвиток внутрішнього світу зростаючої людини.

Виконання творчого проекту — один із аспектів виховання. Воно спрямоване на усвідомлення дітьми, підлітками, юнаками моральної цінності трудового початку життя Морально-ціннісне ставлення до праці включає розуміння не лише суспільної, а й особистісної значущості праці як джерела саморозвитку й умови самореалізації особистості. При цьому важливим чинником стає сформована здатність людини відчувати радість від процесу й результатів праці, радість гри інтелектуальних, вольових та фізичних сил.

Кожен етап проектування має поєднувати думку дитини з дією і дію з думкою, культуру гуманітарну — з культурою технічною, працю — з творчістю, художню діяльність із проектуванням і конструюванням, технологію — з оцінюванням економічних, екологічних і соціальних наслідків перетворень предметного світу.

 Під час проектування ми набуваємо досвіду використання знань у вирішенні так званих некоректних завдань, коли наявний дефіцит або надлишок даних, коли немає готового відомого рішення.

Проектний метод пізнавальної діяльності дає учням змогу одержати версії (різного ступеня наповнення) відповіді на запитання: як і чому з'являються нові речі у предметному світі?

Проектування дає змогу досягати підвищення рівня комуніка­бельності. тобто розширення кола конструктивного і цілеспрямованого спілкування, актуалізованого однотипністю діяльності.

Повноцінне конструктивне спілкування слід вважати найважливішим функціональним компонентом функціональної освіченості дітей і підлітків, певною мірою, запорукою можливості користування свободою слова, вкрай необхідної людині вільній. яка відрізняється саме сформованою потребою й конструктивному спілкуванні.

Найголовнішою метою проектування є діагностика, котра дає змогу оцінювати результати як динаміку розвитку кожного школяра. Спостереження за виконанням проектної діяльності дозволяє одержати дані про формування життєвого й професійного самовизначення учнів.

Під проектною працею в шкільні роки слід розуміти таку взаємодію і такі взаємини школярів між собою, з дорослими, за яких для досягнення мети особистість реалізує свої зусилля, не лише одержує запланований результат, а й відбувається розвиток внутрішнього світу зростаючої людини.

Виконання творчого проекту — один із аспектів виховання. Воно спрямоване на усвідомлення дітьми, підлітками, юнаками моральної цінності трудового початку життя Морально-ціннісне ставлення до праці включає розуміння не лише суспільної, а й особистісної значущості праці як джерела саморозвитку й умови самореалізації особистості. При цьому важливим чинником стає сформована здатність людини відчувати радість від процесу й результатів праці, радість гри інтелектуальних, вольових та фізичних сил.

Кожен етап проектування має поєднувати думку дитини з дією і дію з думкою, культуру гуманітарну — з культурою технічною, працю — з творчістю, художню діяльність із проектуванням і конструюванням, технологію — з оцінюванням економічних, екологічних і соціальних наслідків перетворень предметного світу.